Юність обпалена війною... ВИПУСКНИКИ КРАСНОСТАВСЬКОЇ ЗОШ І-ІІІ СТУПЕНІВ - УЧАСНИКИ БОЙОВИХ ДІЙ В АФГАНІСТАНІ...

             Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану війська, але рани цієї війни кровоточать і досі. Пам'ятаємо, поважаємо долю кожного афганця - односельця, обпалені вогнем душі воїнів-інтернаціоналістів, незагоєні рани їхніх матерів.

Вибір теми для дослідження
 

У житті громадян окремого населеного пункту завжди існують певні проблеми, що тривалий час очікують свого вирішення. Кожна з них потребує конкретного рішення. Громадська думка й ініціатива громадян мають впливати на вирішення проблем суспільного життя органами влади.
Тому цей етап мав на меті з’ясування найактуальніших проблем, характерних для нашого населеного пункту. Спільне обговорення в класі й аналіз важливих для нашої територіальної громади проблем допоміг нам обрати одну як об’єкт подальшого дослідження. Важливо, що обрана проблема актуальна не лише для нас, наших друзів, а й для всіх мешканців нашого села. Ми обговорили цю проблему зі своїми родичами, знайомими, односельцями.
Далі ми подолали окремі приклади проблем, з якими ми могли зіткнутися у нашому населеному пункті. І, нарешті, після цього, вибрали тему, яка ґрунтувалася на історичних подіях. Тема « Юність обпалена Афганом». Тема нашого проекту була присвячена певній групі людей, які брали участь у воєнних діях в Афганістані. Ця тема є конкретною і при її виборі ми опиралися на використання різних джерел (спогади очевидців, фотографії, документи) і вона стала цікавою для всіх членів нашої групи. Вибір теми історичного проекту є дуже відповідальним етапом, від якого може залежати остаточний успіх справи. Тому у ході вибору теми дослідження ми зібралися разом усією групою і спробували проаналізувати ту діяльність, яка нас чекає.
Після визначення мети та формування конкретних завдань, ми склали план, який допомагав впорядкувати хід дослідження і розподіляти час. Ми змогли відшукати дорослих людей, які стали для нас корисними порадниками впродовж усього часу роботи над проектом. Ми порадилися з людьми які досліджують історію рідного краю. Ці люди вже мали певний досвід пошукової роботи і змогли допомогти нам. Також контактували з усіма тими, кому не байдужа історія рідного краю і проблеми, що стосуються війни в Афганістані. Ми офіційно оголосили про початок своєї роботи під час шкільної прес-конференції, завчасно підготувавши прес-реліз. Адже час і досі не загоїв рану – цей одвічний біль Афганістану. Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану війська, але рани цієї війни кровоточать і досі. Багато молодих воїнів – інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями , але найвищою нагородою для тих, хто уцілів, є життя, а для загиблих – пам’ять. І тому нам захотілось більше дізнатись про долю кожного афганця - односельця, про обпалені вогнем душі воїнів-інтернаціоналістів, незагоєні рани їхніх матерів.


Історичні джерела
Працюючи над історичним проектом ми використовували різні історичні джерела. Кожна група учнів працювала у різних напрямках. Учні шукали інформацію у журналах і газетах використовували книги з бібліотек, де була необхідна інформація. У нас також була можливість скористатись інтернетом де ми знайшли потрібну інформацію. Під час роботи над проектом проводились інтерв’ю з окремими людьми, які були учасниками бойових дій в Афганістані.
Ввод советских войск в Афганистан, декабрь 1979 года
Дворец Амина

До інтерв’ю ми підходили з великою увагою, оскільки інтерв’ю було досить важливою формою збору матеріалу для нас. Документи, фотографії, малюнки, плакати, історичні предмети. Матеріали усних спогадів, розповідей, інтерв’ю стали основою нашого дослідження.

Опрацювання зібраного матеріалу.
Етап збору інформації для всіх учасників проекту був досить цікавим і корисним. Після збору інформації ми почали її опрацьовувати. Вона ґрунтувалась на конкретних історичних фактах та історичних джерелах. Усі зібрані історичні документи, фотографії зберігались у папці документів. Нам вдалося зібрати достатню кількість інформації. Ми склали список усіх використаних джерел. Ілюстрували свою роботу копіями фотографій і матеріалами інтерв’ю.
Також ми відзняли відеоролик , який ми представили на прес-конференції.

Завершальним етапом презентації нашого проекту була підсумкова частина. У ній ми показали яких результатів досягли у нашому проекті. Розповіли про те, що історична цінність нашого проекту була досить важливою. Описали нашу проектну пошукову роботу і те що вона була пов’язана із життям наших сільських мешканців і що наш проект зачепив своєю не байдужістю багатьох осіб і організацій. Під час опрацювання зібраного матеріалу всі його учасники критично оцінили висновки своєї роботи із різних позицій.
Представлення матеріалів дослідження.
Представлення нашого проекту відбулося перед учнівським колективом школи і громадськістю свого населеного пункту у формі прес-конференції. На презентацію були запрошені керівники місцевого самоврядування, та ті люди у яких ми брали інтерв’ю, запрошені учителі та учні школи, батьки та всі мешканці села. Для представлення проекту вибрали досить підходяще місце. Для привернення уваги присутніх використали яскраві плакати, закладки на столах та стінах. Сама назва акції була прописана кілька разів, для того щоб вона запам’яталась. Також ми потурбувались про те, щоб інформація, яку ми пропонували була легкою для сприйняття, невеликою за обсягом, привабливо оформлена. Також два учні цього проекту були готовими до різних запитань, які могли виникнути у гостей, щодо нашого проекту.
У представленні проекту брали участь всі члени групи. Це було переконливим свідченням того, що ми разом працювали над проектом. Під час представлення проекту ми заручились підтримкою авторитетної у нашій громаді людини, запросивши її виступати під час презентації.
Також ми відзняли відеоролик , який ми представили на прес-конференції.
Після створення проекту наші погляди на цінності життя змінилися . Ми усвідомили , що життя - це мить , яку потрібно цінувати і прожити гідно , щоб не було соромно за прожиті дні.
Бо ми живемо і за тих , хто поліг в Афганістані , в його ущелинах , хто прикутий до інвалідного візка. Бо ми перед ними в боргу . Ми не повинні забувати жертв Афганістану, як і всіх інших жертв , які поніс наш народ тільки через те , що не сам керував долею своїх громадян, а ними розпоряджався хтось інший .
Це потрібно для того, щоб нові афганістани не виникли на нашій землі , щоб вони не повторювалися для наших людей ніколи.
Нехай же ніколи не зазнають війни наші ровесники. Щоб ніхто в світі не зміг зробити вигляду, ніби він забув, як втрачали найдорожчих людей , забув, як чекали першого дня без війни.

Проект "Юність обпалена війною"