|
|
Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану війська, але рани цієї війни кровоточать і досі. Пам'ятаємо, поважаємо долю кожного афганця - односельця, обпалені вогнем душі воїнів-інтернаціоналістів, незагоєні рани їхніх матерів.
Біографічні сторінки...
***
Арнаут Сергій Анатолійович, так як усі хлопці скоштував гіркого пороху Афганістану. 20 листопада 1980 року був призваний до лав армії. Пробувши 6 місяців на навчанні в Москві, його відправили до Кабулу. Довелося працювати на будівництві, перевозили будівельні матеріали в Афганістан. Як хотілося зустріти когось із знайомих, і мрія здійснилась, там відбулася зустріч із Василем Прокоп’юком.
|
|
Арнаут Сергій Анатолійович
01.06.1961 року народження
Призваний 20.11.1980 року.
Служив в м. Кабул
|
При перевезені будівельних матеріалів з Сергієм трапився такий випадок. На машину напали душмани. Згоріла машина, були вбиті, поранені. І серед поранених був сам Сергій. Пролежавши 3 місяці в госпіталі Сергій не надіслав жодного листа додому. Мамине серце тривожилось, рвалось до Сергія, це можна тільки уявити стільки нервів, сліз було витримано мамою.
І коли Василя Прокоп’юка звільнили, він насамперед відвідав Сергієву родину. Заспокоїв, що у нього все добре, живий, здоровий.
|
Чорний Віктор Михайлович
31.05.1960 року народження
Призваний 20.10.1978 року.
Служив в м. Газні
|
|
Віктор Михайлович Чорний був призваний на дійсну військову службу. Спочатку він служив в Угорщині в автороті 6 місяців. Потім його повернули в Саратовську та Тамбовську області на збирання врожаю. По закінченні польових робіт повернулись назад в Угорщину. А 27 грудня наші війська вперше ввели в Афганістан. Новий 1979 рік Віктор зустрів ще в Угорщині. І зразу після цього літаком його відправили в Душанбе. А ще через два тижні одержавши нового бензовоза сівши за кермо, поїхав одним словом на війну. Служба проходила в провінції Газні. Це 80 км. Від Пакистанського кордону. Він за кермом свого бензовоза об’їхав весь Афганістан. Брав участь майже у всіх бойових операціях. Ризикуючи своїм життям він чесно ніс військову службу і не порушив дану ним військову присягу.20 листопада 1980 року Віктор Михайлович Чорний був демобілізований з лав Радянської армії.
|
|
Прокоп'юк Василь Сергійович
28.11.1961 року народження
Призваний 10.11.1980 року
Служив в м. Кабул
|
Василь Прокоп’юк був призваний в армію 10 листопада 1980 року. Спочатку служба проходила у Гомелі. Там він пробув 4 місяці. Після чого поїздом відправили до Ташкента. А тоді пішком до Кабула, де пройшла вся його строкова солдатська служба. 1982 року він повернувся додому. Рідні з нетерпінням чекали зустрічі з сином, братом.
Це можна тільки уявити, яка це була радість для маминого зболеного серця, тому що мабуть через цю прокляту війну, через страждання вона передчасно пішла з життя.
Гордій Віктор Дмитрович та Головатюк Віктор Петрович. Розповідь про двох Вікторів ми об’єднали, тому що вони товариші з шкільної парти, але не думали вони, не могли навіть уявити, що доведеться їм разом пройти тяжким шляхом Афганської війни.
|
|
|
|
Гордій Віктор Дмитрович
23.01.1964 року народження
Призваний 20.09.1982 р.
Служив в м. Баграм
|
Головатюк Віктор Петрович
09.02.1964 року народження
Призваний 20.09.1982 р.
Служив в м. Баграм
|
На дійсну службу вони призивались разом 20 вересня 1982 року. Це було достроково за місяць до приказу. Служили спочатку в Ізяславі в Карантині 2 тижні. Потім хлопців відправили в Туркменистан в м. Мари. Це за 20 км. Від полігону. Там вони пробули знову ж таки в карантині 3 місяці. А вже 23 грудня їх відправили в Афганістан в місто Кабул. Звідти на місце своєї постійної служби в місто Баграм. Приймали участь в усіх бойових діях. Там їм довелось оволодіти всіма військовими спеціальностями, хоч по спеціальності вони – водії.
Доля була не милосердна до Вікторів. Тому що їм довелося брати участь у найбільшій операції за весь Афганістан. Це операція Тандшир, яка тривала з квітня по листопад 1983 року. Дома рідня місця собі не знаходила, бо від хлопців не було листів 6 місяців. На свій батьківський поріг вони вступили також разом 11 лютого 1985 року.
|
Гордусь Олег Миколайович
03.09.1968 року народження
Призваний 10.11.1986 р.
Служив в м. Кабул
|
|
Гордусь Олег Миколайович призивався на дійсну службу 10 листопада 1986 року. 28 грудня цього ж року прийняв присягу. До 7 травня 1987 року був на навчанні в Термезі, Туркменської РСР. І відразу, по закінченню навчання його відправили в Афганістан. Служба проходила в Кабулі. В Шарабані його військова спеціалість гранатометник . Вона сама говорить за себе. Як і всі хлопці Олег багато черпнув з воєнного казана. І, мрія, щоб скоріше закінчилась служба, щоб швидше повернутись до рідного дому, де його чекали. Мрії його збулись 10 листопада 1989 року. Цього дня він повернувся додому.
|
|
Боронюк Микола Миколайович
18.02.1969 року народження
Призваний 24.05.1987 р.
Служив в м. Кандагар
|
Боронюк Микола Миколайович був призваний до лав Радянської армії 24 травня 1987 року . Перші ази військової служби вивчав в Ашхабаді Туркменської РСР. Тут в Ашхабаді він прийняв присягу, на якій були присутні його батьки. 11 листопада 1987 року його літаком відправили в Кандагар, де він служив. Восени 1988 року війська вивели з Афганістану і Микола дослужив службу у Вірменії в місті Кірованан. 1989 року весною він повернувся додому.
|
Деркач Віталій Іванович
01.06.1968 року народження
Призваний 14.11.1986 р.
Служив в м. Кабул
|
|
Деркач Віталій Іванович отримав повістку 14 листопада 1986 року. Навчався 6 місяців на курсах радистів у Львівській області місто Старичі. Тут же після курсів ще прослужив 10 місяців. Його відправили в Кабул. Радист професія не з легких у військовий час, так як зв'язок потрібен був повсякчас і в любій ситуації. Повернувся додому 31 жовтня 1988 року.
Учнівський проект
"Юність обпалена війною"
Вибір теми для дослідження
У житті громадян окремого населеного пункту завжди існують певні проблеми, що тривалий час очікують свого вирішення. Кожна з них потребує конкретного рішення. Громадська думка й ініціатива громадян мають впливати на вирішення проблем суспільного життя органами влади.
Тому цей етап мав на меті з’ясування найактуальніших проблем, характерних для нашого населеного пункту. Спільне обговорення в класі й аналіз важливих для нашої територіальної громади проблем допоміг нам обрати одну як об’єкт подальшого дослідження. Важливо, що обрана проблема актуальна не лише для нас, наших друзів, а й для всіх мешканців нашого села. Ми обговорили цю проблему зі своїми родичами, знайомими, односельцями.
Далі ми подолали окремі приклади проблем, з якими ми могли зіткнутися у нашому населеному пункті. І, нарешті, після цього, вибрали тему, яка ґрунтувалася на історичних подіях. Тема « Юність обпалена Афганом». Тема нашого проекту була присвячена певній групі людей, які брали участь у воєнних діях в Афганістані. Ця тема є конкретною і при її виборі ми опиралися на використання різних джерел (спогади очевидців, фотографії, документи) і вона стала цікавою для всіх членів нашої групи. Вибір теми історичного проекту є дуже відповідальним етапом, від якого може залежати остаточний успіх справи. Тому у ході вибору теми дослідження ми зібралися разом усією групою і спробували проаналізувати ту діяльність, яка нас чекає.
Після визначення мети та формування конкретних завдань, ми склали план, який допомагав впорядкувати хід дослідження і розподіляти час. Ми змогли відшукати дорослих людей, які стали для нас корисними порадниками впродовж усього часу роботи над проектом. Ми порадилися з людьми які досліджують історію рідного краю. Ці люди вже мали певний досвід пошукової роботи і змогли допомогти нам. Також контактували з усіма тими, кому не байдужа історія рідного краю і проблеми, що стосуються війни в Афганістані. Ми офіційно оголосили про початок своєї роботи під час шкільної прес-конференції, завчасно підготувавши прес-реліз. Адже час і досі не загоїв рану – цей одвічний біль Афганістану. Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану війська, але рани цієї війни кровоточать і досі. Багато молодих воїнів – інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями , але найвищою нагородою для тих, хто уцілів, є життя, а для загиблих – пам’ять. І тому нам захотілось більше дізнатись про долю кожного афганця - односельця, про обпалені вогнем душі воїнів-інтернаціоналістів, незагоєні рани їхніх матерів.
Історичні джерела
Працюючи над історичним проектом ми використовували різні історичні джерела. Кожна група учнів працювала у різних напрямках. Учні шукали інформацію у журналах і газетах використовували книги з бібліотек, де була необхідна інформація. У нас також була можливість скористатись інтернетом де ми знайшли потрібну інформацію. Під час роботи над проектом проводились інтерв’ю з окремими людьми, які були учасниками бойових дій в Афганістані.
Ввод советских войск в Афганистан, декабрь 1979 года
Дворец Амина
До інтерв’ю ми підходили з великою увагою, оскільки інтерв’ю було досить важливою формою збору матеріалу для нас. Документи, фотографії, малюнки, плакати, історичні предмети. Матеріали усних спогадів, розповідей, інтерв’ю стали основою нашого дослідження.
Опрацювання зібраного матеріалу.
Етап збору інформації для всіх учасників проекту був досить цікавим і корисним. Після збору інформації ми почали її опрацьовувати. Вона ґрунтувалась на конкретних історичних фактах та історичних джерелах. Усі зібрані історичні документи, фотографії зберігались у папці документів. Нам вдалося зібрати достатню кількість інформації. Ми склали список усіх використаних джерел. Ілюстрували свою роботу копіями фотографій і матеріалами інтерв’ю.
Також ми відзняли відеоролик , який ми представили на прес-конференції.
Завершальним етапом презентації нашого проекту була підсумкова частина. У ній ми показали яких результатів досягли у нашому проекті. Розповіли про те, що історична цінність нашого проекту була досить важливою. Описали нашу проектну пошукову роботу і те що вона була пов’язана із життям наших сільських мешканців і що наш проект зачепив своєю не байдужістю багатьох осіб і організацій. Під час опрацювання зібраного матеріалу всі його учасники критично оцінили висновки своєї роботи із різних позицій.
Представлення матеріалів дослідження.
Представлення нашого проекту відбулося перед учнівським колективом школи і громадськістю свого населеного пункту у формі прес-конференції. На презентацію були запрошені керівники місцевого самоврядування, та ті люди у яких ми брали інтерв’ю, запрошені учителі та учні школи, батьки та всі мешканці села. Для представлення проекту вибрали досить підходяще місце. Для привернення уваги присутніх використали яскраві плакати, закладки на столах та стінах. Сама назва акції була прописана кілька разів, для того щоб вона запам’яталась. Також ми потурбувались про те, щоб інформація, яку ми пропонували була легкою для сприйняття, невеликою за обсягом, привабливо оформлена. Також два учні цього проекту були готовими до різних запитань, які могли виникнути у гостей, щодо нашого проекту.
У представленні проекту брали участь всі члени групи. Це було переконливим свідченням того, що ми разом працювали над проектом. Під час представлення проекту ми заручились підтримкою авторитетної у нашій громаді людини, запросивши її виступати під час презентації.
Також ми відзняли відеоролик , який ми представили на прес-конференції.
Після створення проекту наші погляди на цінності життя змінилися . Ми усвідомили , що життя - це мить , яку потрібно цінувати і прожити гідно , щоб не було соромно за прожиті дні.
Бо ми живемо і за тих , хто поліг в Афганістані , в його ущелинах , хто прикутий до інвалідного візка. Бо ми перед ними в боргу . Ми не повинні забувати жертв Афганістану, як і всіх інших жертв , які поніс наш народ тільки через те , що не сам керував долею своїх громадян, а ними розпоряджався хтось інший .
Це потрібно для того, щоб нові афганістани не виникли на нашій землі , щоб вони не повторювалися для наших людей ніколи.
Нехай же ніколи не зазнають війни наші ровесники. Щоб ніхто в світі не зміг зробити вигляду, ніби він забув, як втрачали найдорожчих людей , забув, як чекали першого дня без війни.
Проект "Юність обпалена війною"
|
