Проблема, над якою працюю: - «Виховання компетентної та морально – духовної особистості шляхом впровадження соціально- комунікативних та життєвих навичок в навчально-виховний процес»
Мета діяльності: - створити в школі простір, вільний для спілкування та вираження всіх потреб та здібностей дитини; - об`єднати всіх учасників навчально-виховного процесу спільною метою допомоги та підтримки дітей, підготовки їх до майбутнього самостійного життя в соціумі; - розкрити внутрішні резерви дитини (колективу) для самореалізації в суспільстві
Перспективне завдання: -створення методичної та діагностичної бази для вирішення робочої проблеми; -визначення видів та форм роботи з усіма учасниками навчально-виховного процесу з даної проблеми; - залучення до роботи батьків учнів та громадських організацій; - створення психологічних куточків допомоги для дітей ,батьків, вчителів.
Першочергове завдання: - вивчення учнівського колективу - згуртування навколо себе колективу вчителів-однодумців, батьків- ентузіастів для обговорення проблеми та шляхів її реалізації
Очікувані результати: - формування соціо-культурних компетентностей у всіх учасників навчально-виховного процесу - формування комунікативних та життєвих навичок спілкування старшокласників з однолітками або в соціумі -виховання самодостатньої та самостійної особистості, здатної до життя та самореалізації в суспільстві
Виховати треба дитину так, щоб їй, як одиниці, було добре на світі, щоб її світ не потоптав, не кривдив, не знищив, але, з іншого боку, щоб вона вміла серед суспільності жити... Ю.Дзерович
Кожен ранок, ідучи в школу, я проходжу «дорогою вітань», коли всі діти, яких зустрічаю, вітаються і посміхаються мені у відповідь. Я знаю, що в школі біля кабінету мене чекають вже вони, мої вихованці. Діти поспішають, перебиваючи один одного, розповісти про те, чому я не була свідком. Хочуть поділитися всім новим, що у них з'явилося, що їх спантеличило. Виховання - процес, що починається з дитинства, коли в душу дитини закладаються основні життєві принципи, що допомагають їй стати Людиною з великої букви, сміливо увійти до епохи нового розуму і зайняти в ній гідне місце, усвідомлюючи себе особистістю й індивідуальністю. Вважаю, що класний керівник - найнеобхідніша людина для дитини в сучасній школі. У нього незвичайна місія в житті: не тільки керувати, направляти, але й виховувати. Його призначення - простежити за становленням особистості дитини, що входить у сучасний світ, виховати людину, здатну гідно зайняти своє місце в житті. Як класний керівник, упевнена, що необхідний широкий підхід до особистості дитини. Мені здається, що украй важливо розуміти всебічний розвиток не як розвиток певних сторін і якостей особи, а як їх органічну єдність і цілісність. У сучасних умовах, на мій погляд, необхідно дійти до кожного учня, створити кожному умови для розвитку індивідуальних здібностей, сформувати в дитини потребу до самовираження. Кожна людина хоче бути значною, соціально самостверджуватися, тому основним виховним завданням - вважаю реалізацію особистісно-орієнтованого підходу до виховання. Мій педагогічний девіз: «Люби, твори, прощай!». Я твердо вірю в силу виховання, яка складається з дуже простих компонентів: любові до дітей, слова вчителя, сили особистого прикладу, справедливості - основи довіри; здатності прощати дитину, доброти. Вчитель - учень - єдина духовна спільнота, а життєвий шлях дитини - шлях радості. Головне в моїй роботі - виховання учня як особистості. І в це поняття я вкладаю духовну збагаченість, широкий світогляд, ерудицію, високу моральність, товариськість, здатність впливати на рішення і діяльність колективу, не протиставляючи себе колективу. З цією метою я звертаюся до тих загальнолюдських цінностей, які вироблялися століттями, впродовж всієї історії людських цивілізацій. Людина. Сім'я. Вітчизна. Праця. Знання. Культура. Мир. Здоров'я. Земля. Ці поняття для мене - основа виховної роботи. Вихователь повинен бути професіоналом. Він повинен уміти ставити себе поряд з дитиною в діяльності, а не напроти неї. Саме він повинен допомогти дитині зрозуміти себе і повірити в свої сили, створювати ситуації успіху. Я не можу бути байдужою людиною, оскільки спілкуюся не з предметами, а із справжнім дивом природи - дітьми. І це диво потрібно вигодувати теплотою свого серця, багатством душі. Чуже серце дитини не прийме брехні, будь-яка нещирість буде виявлена, і її внутрішній світ закриється від вихователя, що допустив помилку. Для того, щоб допомогти дитині, я визначила для себе основне правило- «Правило веселки»: «Упевненість. Успішність. Дивовижність. Переконливість. Шанобливість. Врівноваженість. Усмішливість». Сподіваюся, що веселка відчуттів, освітивши душу, зігріє серце дитини, направить її на шлях пізнання себе. Головне завдання бачу в тому, щоб достукатися до найпотаємніших куточків дитячої душі, допомогти кожній дитині повірити в себе. Твердо дотримуюся заповідей вихователя: - не виховувати у поганому настрої («спокій, тільки спокій»); - визначити, чого хочеш для дитини, дізнатися, що вона думає із цього приводу; - надати можливу самостійність; - не підказувати готового рішення, а показувати можливі шляхи до нього; - не пропустити перший успіх дитини; - робити своєчасні зауваження; - оцінювати вчинок, а не особу. І на закінчення хочу пригадати чудові слова Демократа: «Виховання дітей - ризикована справа. Бо у разі успіху останнє придбане ціною великої праці і турботи, у разі ж невдачі горе незрівняне ні з яким іншим».
18 травня – День пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу з Криму.
У цей день в 1944 році в Середню Азію з півострова був відправлений перший ешелон кримських татар. Всього було депортовано понад 180 тисяч людей.
