• Створіть свій сайт 
• Все для веб-майстра 
• Програми для всіх 
• Світ захоплень 

Як уникнути конфліктів із власною дитиною

Часто ми спілкуємося з дітьми наказовим то­ном: «Іди спати! Почисти зуби! Сядь рівно!». Ми читаємо їм лекції, критикуємо, погрожуємо: «Не збереш іграшок — не вийдеш на вулицю!». Наші вчинки настільки прогнозовані, що діти най­частіше знають наперед, що ми їм скажемо, і не слухають, точніше, «не чують» нас. Фактично, ми із власними доньками й синами ведемо щоденну боротьбу, в якій немає переможців! Ми самі про­вокуємо конфлікти, а потім не можемо зрозуміти, чому нас не слухаються, не розуміють, роблять усе навпаки.

Для того, щоб поліпшити взаємини з дітьми, не дра­туватися, не сваритися потрібно дотриму­ватися лише трьох правил:

•      любити їх (що ми й робимо);

•      поважати (що робимо дуже рідко);

•      створювати умови для співпраці (чого робити не вмі­ємо).

Треба прислухатися до думки дитини й контролювати свою реакцію на її поведінку. У цьому вам допоможуть кілька прак­тичних порад.

Правило одного слова. Наприклад, перед сном дитина має скласти свої іграшки. Якщо ви скажете: «Скільки разів я то­бі говорила, що іграшки треба збирати! Ти така доросла, а до­тепер не можеш цього запам'ятати», — дитина вже після пер­шої фрази перестане сприймати сказане. Спробуйте замість гнівної тиради вимовити (тільки не в наказовому тоні, а як нагадування) одне слово: «Іграшки!». Воно стане своєрідним сигналом до збирання.

Результати неслухняності. Пригадайте, скільки разів протягом дня вам доводиться го­ворити своєму синові або доньці: «Зроби математику, а то одер­жиш двійку», «Іди снідати, інакше їжа охолоне»?  Чи спрацьовують ваші вка­зівки? Чи не краще кілька разів дати дитині змогу переконатися, до чого призводить неслухняність, і які її наслідки. Якщо син не зробить математики, то завтра на уроці він одержить двійку і т.д.

Ця важлива фраза «тільки-но». Є кілька слів, яких вам треба намагатися не вживати: «якщо», «чому», «ти ніколи...». Фрази з «якщо» зазвичай починаються з погрози: «Якщо ти не чиститимеш свої черевики, то…». У дитини одразу ж виникає відповідна негативна реакція: ну й не треба.

Фрази з «чому» — звичний початок обвинувачення. Після ти­ради: «Чому ти не кладеш речей на місце?», — ваше маля поч­не оборонятися, виправдовуватися.

Словосполучення «ти ніколи» також сприймається в штики. «Ти ніколи не підмітаєш у кімнаті...», — звучить як обвинува­чення, а не спонукання до дії. Краще сказати: «У кімнаті багато пилу. Час підмести підлогу. Може, ти допоможеш мені?».

Якщо ви хочете, щоб дитина виконала не надто приємну для неї роботу, спробуйте побудувати фразу так: «Тільки-но кімната буде прибрана, ми зможемо разом подивитися телевізор».

Воля вибору. Не утискайте прав дитини, адже вона — особистість, котра здатна самостійно вирішити, яку їжу й одяг вибрати, в якій послідовності виконувати доручену їй роботу. Під час прибирання у квартирі запропонуйте на вибір вимити підлогу або підмести.

Попередження про неприємності. Часто буває так: у гостях ваше дитя настільки захоплюється грою з друзями, що його ніяк не забереш додому. Домовтеся: «Давай поставимо годинник на певний час. Коли він задзвенить, ми підемо додому».

Право на бажання. Ваша дитина голосно вимагає в магазині машинку. Ви можете не купувати іграшки, але визнати право дитини бажати її: «Я розумію тебе, машинка справді гарна, але сьогодні ми не планували купляти її». І маля заспокоїться, навіть не одержавши заповітного автомобіля.

Відмова від критики. Критика викликає опір. Син не може розв'язати задачі? Простіше його висміяти: «Вона ж легесенька! Ми з тобою все розібрали вчора! Як можна такого не зрозуміти?!». Але ви допоможете, якщо скажете: «Так, це нелегко. Та я переконаний, що ти впораєшся. Подумай іще».

Звичайно, ці поради не універсальні. Не сподівайтеся, що тільки завдяки їм у вашій оселі одразу запанує тиша та зла­года. Будьте готові до того, що діти можуть підозріло постави­тися до вашого «нового» поводження. Але якщо за день хоч раз удасться запобігти конфлікту, це означає, що ви на пра­вильному шляху.

Кожна дитина — неповторна, і вам вирішувати, які методи застосовувати в тій чи іншій ситуації.